полегшувати

ПОЛЕ́ГШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЛЕ́ГШИТИ, шу, шиш, док., що.

1. Робити менш важким, таким, що вимагає менших зусиль, легше виконується, здійснюється і т. ін.

Вітер віяв Маркові в спину і полегшував йому ходу (М. Трублаїні);

Ворожі снаряди оголили місцевість, подзьобали землю. Це і полегшувало пересування і погіршувало (Ю. Збанацький);

[Шевченко:] Так, вона [воля] іде, її не цар, віки підготували, І людський геній, що для всіх людей Полегшив працю силою машини, Яка несе в життя суспільні зміни І розхитає феодальний лад (І. Кочерга).

2. Робити менш обтяжливим (долю, становище, життя і т. ін.).

Чого тільки не вигадував скромний милий Сошенко, щоб .. хоч трохи полегшити долю Тараса (О. Іваненко);

Вітя Довженко мовчки взяв з рук Борі важкий німецький автомат, полегшивши тим становище змореного хлопця (Іван Ле);

Оксен не тільки лишився жити в Олени, а й усе робив для того, щоб полегшити її життя (Григорій Тютюнник).

3. Зменшувати силу вияву; послаблювати (біль, горе, страждання і т. ін.).

– Не плач.., – сказав [Павлик] розумуючи, і позіхнув. І це розумування хоч трохи, а полегшило материнський біль: таки і в неї росте господар... (М. Стельмах);

Їй захотілось зробити щось дуже хороше для Сергія Боровика, якось полегшити його страждання (В. Собко);

Що я міг сказати йому, які слова могли полегшити горе і затамувати біль? (Ю. Смолич);

// Звільняти від болю, тривоги, неспокою і т. ін.

Вчителька музики кінчала тим, що, не записавши й слова, лягала на ліжко серед білого дня й зрештою солодко плакала, полегшуючи цим свою душу (Ю. Яновський).

4. рідко. Звільняти від частини вантажу, робити меншим вагою.