1. Словник української мови у 20 томах

полемічний

ПОЛЕМІ́ЧНИЙ, а, е.

Прикм. до поле́міка.

Путінцев і Ластівка, сидячи на мураві обіч дороги, вели в цей час полемічну бесіду (Л. Дмитерко);

// Стос. до полеміки.

Деякі учасники спору, засуджуючи припущені в цій справі помилки.., у полемічному запалі стали взагалі піддавати сумніву саму ідею степового лісонасадження (С. Журахович);

// Який містить у собі полеміку.

З другої половини XVI ст. на Україні починає розвиватися полемічна література, спрямована проти унії і католицизму (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полемічний — [полеим’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  2. полемічний — -а, -е. Прикм. до полеміка. || Стос. до полеміки. || Який містить полеміку. Полемічна література іст. — літературна творчість церковно-теологічного характеру, спрямування, яка виникла на поч. 16 ст. в Україні та Білорусі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. полемічний — полемі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. полемічний — полемі́чний (від грец. πολεμικός – войовничий) 1. Той, що стосується полеміки; містить полеміку. 2. П-а література – твори українських, польських і білоруських письменників, що складалися з 2-ї половини 16 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. полемічний — Полемі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. полемічний — ПОЛЕМІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до поле́міка. Путінцев і Ластівка, сидячи на мураві обіч дороги, вели в цей час полемічну бесіду (Дмит., Розлука, 1957, 185); // Стос. до полеміки. Деякі учасники спору, засуджуючи припущені в цій справі помилки.. Словник української мови в 11 томах