1. Словник української мови у 20 томах

поливний

ПОЛИВНИ́Й, а́, е́.

Стос. до поливання.

У передгір'ях Південного Казахстану землеробство переважно поливне (з навч. літ.);

Коли Роман приїжджав тоді на канікули, його друг захоплено розповідав про великі переваги поливного господарства, про чудові його перспективи (В. Минко);

// Який потребує поливання; який поливається.

На поливних землях півдня України ефективно вирощувати гречку та просо в післяжнивних посівах (з наук. літ.);

// Признач. для поливання.

Вулицею неквапно проїздить поливна машина (Н. Рибак);

Вносити суперфосфат з поливною водою не можна, бо він майже весь залишається на поверхні ґрунту (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поливний — [полиеўний] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  2. поливний — -а, -е. Стос. до поливання. || Який потребує поливання; який поливається. || Признач. для поливання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поливний — поливни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  4. поливний — ПОЛИВНИ́Й, а́, е́. Стос. до поливання. У передгір’ях Південного Казахстану землеробство переважно поливне (Ек. геогр. СРСР, 1957, 354); Коли Роман приїжджав тоді на канікули, його друг захоплено розповідав про великі переваги поливного господарства... Словник української мови в 11 томах