1. Словник української мови у 20 томах

полонитель

ПОЛОНИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн., заст.

Той, хто взяв у полон кого-небудь.

Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні полонителі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полонитель — -я, ч., книжн., заст. Той, хто взяв у полон кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полонитель — Полонувач Словник чужослів Павло Штепа
  3. полонитель — полони́тель іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  4. полонитель — ПОЛОНИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн., заст. Той, хто взяв у полон кого-небудь. Словник української мови в 11 томах