полосувати

ПОЛОСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод.

1. Розрізувати, розділяти що-небудь на довгі шматки.

Всі збігаються, щоб подивитись, яке сало, яке м'ясо .. Не поспішаючи, Михей полосує ножем (М. Зарудний);

* У порівн. Заверещала вона таким голосом, немов її на сто шматків полосували (Л. Яновська).

2. розм. Завдавати частих ударів кому-небудь чимсь гострим.

[Йосип (зітхає):] Бува й так, що всіма твоїми думками закерує злість люта .. і так закерує, що .. вхопив би в руки сокиру та й пішов полосувать на всі боки, кого попало, мов непритомний!.. (М. Кропивницький).

3. розм. Ударяти, бити, залишаючи сліди, рубці і т. ін. у вигляді смуг.

– Скільки канчуків полосували тут [на Пісецькому заводі] спини “неслухняних бунтарів” (О. Донченко);

В кутку городовики.., вихопивши шаблі з піхов, .. полосували ними по спині, по плечах і по голові (Ю. Смолич).

4. перен. Спалахуючи, освітлювати що-небудь смугами (про світло); блискати, мигтіти.

Гув грім, полосували блискавиці (Олесь Досвітній);

Слухали ми по радіо слово, а за вікнами прожектори на радощах просто аж полосують все небо (П. Тичина).