1. Словник української мови у 20 томах

полошити

ПОЛОШИ́ТИ, лошу́, ло́шиш, недок., кого, що, розм.

Те саме, що поло́хати.

Бронко встав і пішов, жбурнувши для чогось камінець в ріку, хоч і пам'ятав, що Борис не любить, щоб йому полошили рибу (Ірина Вільде);

Я сходив гірських доріг немало, .. Полошив орлів над перевалом, На Говерлу пробивавсь крізь тучі (М. Нагнибіда);

* Образно. Навкруги лунали музики, дудніли бубни і полошили нічну тишу п'яні пісні (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полошити — -лошу, -лошиш, недок., перех., розм. Те саме, що полохати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полошити — полоши́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. полошити — ПОЛО́ХАТИ (якимись діями змушувати схоплюватися з місця, тікати, кидатися врозтіч тощо), СПОЛО́ХУВАТИ, ЛЯКА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПОЛОШИ́ТИ розм., КОЛО́ШКАТИ розм., ПУ́ДИТИ діал., СПУ́ДЖУВАТИ діал.; ШУГА́ТИ (птахів). — Док. Словник синонімів української мови
  4. полошити — ПОЛОШИ́ТИ, лошу́, ло́шиш, недок., перех., розм. Те саме, що поло́хати. Бронко встав і пішов, жбурнувши для чогось камінець в ріку, хоч і пам’ятав, що Борис не любить, щоб йому полошили рибу (Вільде, Сестри.., 1958, 258); Я сходив гірських доріг немало,.. Словник української мови в 11 томах
  5. полошити — Полоши́ти, -шу́, -шиш гл. Вспугивать, пугать. Птаство полошили. МВ. (О. 1862. ІІІ. 60). Словник української мови Грінченка