полярний

ПОЛЯ́РНИЙ, а, е.

1. Розміщений, розташований біля полюса, в районі полюса.

З усіх зон полярна одержує найменше сонячного світла (з навч. літ.);

Черешня в полярнім краю розцвіла (П. Дорошко);

Вкупі з відважними дослідниками хлопчик переживав цікаві пригоди, боровся з полярною кригою (О. Донченко);

// Власт. місцевості, розташованій біля полюса.

Гули вітри полярні навісні (М. Руденко);

// Який росте або живе в районі полюса.

Тільки плазуча полярна береза стелиться по горбах і болотах та в долинах річок і ручаїв ростуть кущі лози, вільшини і топольника (І. Багмут);

Слід полярної миші супроводив слід лисиці (М. Трублаїні);

// Стос. до діяльності в районі полюса.

В 1937 році на літаках полярної авіації висадилась у районі Північного полюса перша наукова станція на дрейфуючих крижинах (“Північний полюс-1”) (з наук.-попул. літ.);

Дослідники полярної станції “Північний полюс-1” виміряли глибини океану, вивчили погоду (з навч. літ.).

2. перен. Абсолютно протилежний.

Поезія молодого Тичини принципово чужа і, можна сказати, полярна багатослівній фотографічній описовості: вона бере в зображуваних явищах лише найнеобхідніше (з наук. літ.).