1. Словник української мови у 20 томах

поліг

ПОЛІ́Г, ло́гу, ч.

1. діал. Низовинна рівнина.

Як би щасливу дорогу Вибрати з трьох, що лягли по пологу? (Я. Щоголів).

2. діал. Покіс.

Вже скосили траву, і з її пологів ішов отой густий, вогкий запах гірських цвітів (І. Франко).

3. рідко. Те, чим закривають що-небудь, завішуючи або покриваючи його; запинало.

В одкинутий поліг намету ввірвався вітер (Н. Рибак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поліг — див. низовина Словник синонімів Вусика
  2. поліг — -логу, ч. 1》 діал. Низовинна рівнина. 2》 діал. Покіс. 3》 рідко. Те, чим закривають що-небудь, завішуючи або покриваючи його; запинало. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поліг — полі́г 1 іменник чоловічого роду рівнина; покіс діал. полі́г 2 іменник чоловічого роду запинало рідко Орфографічний словник української мови
  4. поліг — ПОКІ́С (смуга скошеної трави, збіжжя і т. ін.), ПОЛІ́Г діал. Вже ось кілька днів зустрічають лісняківці схід сонця в степу на гарячих покосах (І. Цюпа); Передзвонили коси толічками, царинками, пологи умережили вбочча.. (Г. Хоткевич). Словник синонімів української мови
  5. поліг — ПОЛІ́Г, ло́гу, ч. 1. діал. Низовинна рівнина. Як би щасливу дорогу Вибрати з трьох, що лягли по пологу? (Щог., Поезії, 1958, 425). 2. діал. Покіс. Вже скосили траву, і з її пологів ішов отой густий, вогкий запах гірських цвітів (Фр., III, 1950, 85). Словник української мови в 11 томах
  6. поліг — По́ліг, -логу м. 1) Низменное мѣсто у рѣки. 2) = покіс. Шух. І. 170. Словник української мови Грінченка