поліметричний

ПОЛІМЕТРИ́ЧНИЙ, а, е, літ.

Стос. до поліметрії.

На ґрунті народнопісенної поліритмії та нерівноскладовості книжного вірша барокової доби в українській літературі Романтизму виникає власне поліметричний вірш, що найбільшого розвою сягає у творчості Тараса Шевченка (з наук. літ.);

Твір “І сонце таке прозоре” [М. Бажана] – поліметричний. Зміни головних смислових центрів відбиваються у зміні ритмічних характеристик (з наук. літ.).