політехнік
ПОЛІТЕ́ХНІК, а, ч., розм.
Студент політехнічного інституту або політехнікуму.
Рівно через рік після фіаско цілеспрямований Валерій знову в Києві. Політехніки показують йому новеньку, зі скла і бетону, будівлю (з газ.);
// Інженер чи технік, що закінчив політехнічний інститут або політехнікум.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- політехнік — -а, ч., розм. Студент політехнічного інституту або політехнікуму. || Інженер чи технік, що закінчив політехнічний інститут або політехнікум. Великий тлумачний словник сучасної мови
- політехнік — політе́хнік іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- політехнік — Політе́хнік, -ка; -ніки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- політехнік — ПОЛІТЕ́ХНІК, а, ч., розм. Студент політехнічного інституту або політехнікуму. Команди спортклубу КПІ [Київського політехнічного інституту] часто зустрічаються з студентами-політехніками братніх республік та соціалістичних країн (Веч. Київ, 23. Словник української мови в 11 томах