помазати

ПОМА́ЗАТИ¹, а́жу, а́жеш, док.

1. кого, що і без дод. Покрити що-небудь шаром чогось жирного, рідкого.

Батько Пугач сам приложив йому до спини широке якесь листя, помазавши чимсь (П. Куліш);

Одягнулася стара в найкраще своє страп'я, помазала дьогтем чоботи, вив'язала голову двома хустками та й подалася з ціпком у волость (М. Стельмах);

// Покрити що-небудь чимсь жирним, рідким їстівним.

Помазати хліб маслом;

// Покрити поверхню чого-небудь чимсь жирним, рідким з лікувальною метою.

За двадцять хвилин товаришка сестриця .. промила Хоменкову виразку, .. чимось помазала, присипала і перев'язала (М. Трублаїні);

// Покрити стіни хати і т. ін. крейдою, глиною, вапном.

– Нащо мені жінку бить, Як уміє все робить? .. І пошиє, й помаже, Без вечері спати ляже..! (з народної пісні);

Долівка помазана глиною;

// Покрити мастилом частини механізмів, колеса і т. ін.

Соломія викотила воза, знайшла мазницю, помазала воза, принесла ярмо (І. Нечуй-Левицький).

2. кого, що, розм. Те саме, що забрудни́ти.

“Ой не ляжу, моя мила, не ляжу, Бо я твою білу постіль помажу” (П. Чубинський);

[Єфросина:] Дайте лишень сюди чіпок, бо у вас руки у гнилих яблуках, щоб часом не помазали (І. Нечуй-Левицький).

3. перен., розм. Задобрити кого-небудь чимсь, дати хабара.

– Не помажеш – не поїдеш (приказка).

4. кого, що і без дод., зневажл. Невміло, погано помалювати, пописати якийсь час.

ПОМА́ЗАТИ² див. пома́зувати².