1. Словник української мови у 20 томах

помаяти

ПОМА́ЯТИ, а́ю, а́єш, чим, що і без дод.

Док. до ма́яти.

Уже моя руса коса по двору помаяла (П. Чубинський);

Вже не пустиш, мати, В той гай погуляти, Косою помаяти (І. Нечуй-Левицький);

Вітер помаяв хустку.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помаяти — пома́яти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. помаяти — -аю, -аєш, перех. і неперех. Док. до маяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. помаяти — ПОМА́ЯТИ, а́ю, а́єш, перех. і неперех. Док. до ма́яти. Уже моя руса коса по двору помаяла (Чуб., V, 1874, 582); Вже не пустиш, мати, В той гай погуляти, Косою помаяти (Н.-Лев., II, 1956, 432); Вітер помаяв хустку. Словник української мови в 11 томах
  4. помаяти — Помаяти, -маю, -єш гл. Развѣваться нѣкоторое время. Уже моя руса коса по двору помаяла. Чуб. V. 582. Не дають вітри постояти, зеленому листу помаяти; та не дають люде погуляти, русою косою помаяти. Мил. 87. Словник української мови Грінченка