поморозити

ПОМОРО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, док., кого, що.

1. Сильним охолодженням довести до вимерзання або відмороження усе або багато чого-небудь.

Я душею чую, що нам з півночі гро́зить: студений подув вітру гаї нам поморозить (Уляна Кравченко);

– Ви [фашисти] катували мене перед смертю, ви поморозили мені ноги, ви глумилися наді мною (О. Довженко);

* Образно. Якщо мене зима пройме до серця, мою весну таємну переможе, мої дивниці-квіти поморозить, то я скажу: ні, я сього не ждала! (Леся Українка);

// безос.

Робиться се ніби для того, щоб не поморозило чого в полі (Номис).

2. Знищити холодом, морозом усіх або багатьох.

– Ось не дуже давно чула я, – знов забалакала та ж бабуся, – як чоловік дітей поморозив (Г. Хоткевич);

– Бджілок треба любити, пильнувати їх. Чує моє серце: або залишать їм мало меду на зиму, або поморозять (З. Тулуб).

3. розм. Затримати кого-небудь на холоді, морозі на якийсь час.

– Ну, ото повечеряв я, на вечорниці сходив, сусідську дівку, не брешучи, поморозив трохи біля перелазу (Ю. Збанацький).

4. тільки 3 ос., безос., перен. Док. до моро́зити 4.

– Рубай! – почув [Яресько] десь над собою короткий страшний заклик, до якого все ще ніяк не зміг звикнути і від якого навіть зараз, в таку спеку, його поморозило (О. Гончар).

5. перен. Док. до моро́зити 5.

Чи прокинусь, чи воскресну Від сучасності ярма? Душу стис загальний холод, Поморозивши чуття... (П. Грабовський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

поморозити

Значення в інших словниках