1. Словник української мови у 20 томах

помістя

ПОМІ́СТЯ, я, с., іст.

1. Земельне володіння поміщика.

Старий Гамза, як не гаразд своє хазяйство вів, а проте усі його великі помістя були заложені в ломбард (Панас Мирний);

Поміщик мав право збирати оброк у селян, що жили в його помістях (з навч. літ.).

2. У Росії і в Україні до початку XVIII ст. – феодальна земельна власність, яка надавалася за службу у війську чи при дворі і яку, на відміну від вотчини, не можна було заповідати, продавати тощо.

Помістя разом з селянами роздавались дрібним служилим людям за службу при дворі або у війську князя (з навч. літ.).

3. рідко. Майно, власність.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помістя — помі́стя іменник середнього роду земельне володіння поміщика; майно, власність — рідко іст. Орфографічний словник української мови
  2. помістя — -я, с., іст. 1》 Земельне володіння поміщика. 2》 В Україні та Московії до початку 18 ст. – феодальна земельна власність, яка надавалася за службу у війську чи при дворі і яку, на відміну від вотчини, не можна було заповідати, продавати тощо. 3》 рідко. Майно, власність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. помістя — Маєток, див. фільварок Словник чужослів Павло Штепа
  4. помістя — ВЛА́СНІСТЬ (майно і т. ін., належне кому-небудь; належність із правом розпорядження), ВОЛОДІ́ННЯ, ПОМІ́СТЯ іст., ОБЛА́ДА заст. (перев. про землі); ПРИДБА́ННЯ (те, що ким-небудь придбане). — Книжка є моя свята власність (Ю. Словник синонімів української мови
  5. помістя — ПОМІ́СТЯ, я, с., іст. 1. Земельне володіння поміщика. Старий Гамза, як не гаразд своє хазяйство вів, а проте усі його великі помістя були заложені в ломбард (Мирний, IV, 1955, 204); Поміщик мав право збирати оброк у селян, що жили в його помістях... Словник української мови в 11 томах
  6. помістя — Помістя, -тя с. Должность, служба, мѣсто. Чи не знаєте, кажу, де б тут помістя можно знайти? МВ. І. 23. Словник української мови Грінченка