понабурковувати
ПОНАБУРКО́ВУВАТИ, ує, док., чого, безос., розм.
Накидати, намести багато, у великій кількості (снігу).
Понабурковувало снігу.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понабурковувати — Понабурко́вувати, -вую, -єш гл. Намести снѣгу. Он дивись, як понабурковувало коло хати. Екатер. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка