1. Словник української мови у 20 томах

поназносити

ПОНАЗНО́СИТИ, имо, ите, док., що, рідко.

Назносити багато чого-небудь.

Дуже багато мисочок люди поназносили [бабі] (В. Стефаник);

Біля вогню порядкує Васько Циган. Нарубав цілу хуру сухих гілок, поназносив окоренків – буде що підкидати в кострище [багаття] цілу ніч! (Ю. Мокрієв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поназносити — поназно́сити дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. поназносити — -имо, -ите, док., перех., рідко. Принести що-небудь (про багатьох); принести багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поназносити — ПОНАЗНО́СИТИ, имо, ите, док., перех., рідко. Принести що-небудь (про багатьох); принести багато чого-небудь. Дуже багато мисочок люди поназносили [бабі] (Стеф., І, 1949, 87); Біля вогню порядкує Васько Циган. Словник української мови в 11 томах