понаобіцювати
ПОНАОБІ́ЦЮВАТИ, юю, юєш, док., що, розм.
Наобіцяти комусь багато чого-небудь; наобіцяти багатьом.
– Ну, скажи мені, .. тереми їм [людям] понаобіцював? – докірливо крикнув Едмунд (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понаобіцювати — понаобі́цювати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови