понапорювати
ПОНАПО́РЮВАТИ, юю, юєш, док., чого, розм.
Нарвати, назбирати чого-небудь багато, велику кількість.
Діти понапорювали гороху повні пазухи (А. Свидницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понапорювати — понапо́рювати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- понапорювати — Понапо́рювати, -рюємо, -єте гл. То-же, что и напороти, но о многихъ. Понапорювавши гороху повні пазухи, ідуть собі, горох їдять. Св. Л. 140. Словник української мови Грінченка