понасипати
ПОНАСИПА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОНАСИ́ПУВАТИ, ую, уєш, док., чого.
1. Насипати багато чого-небудь, у багатьох місцях.
Коли ж бо тут коло колії та не знати якого лиха понасипали каміння (Л. Мартович);
– От бачиш, понасипали скла, бісові задрипанці. Все бояться, щоб їх не покрали (М. Руденко).
2. Насипаючи, наповнити багато посудин, мішків і т. ін.
Петро понасипав усі три мішки [зерна] (Б. Грінченко);
Юруш з жадобою кинувся на червінці й понасипав собі усі кишені (І. Нечуй-Левицький);
// Налити чи накласти страви в багато посудин.
Титар зняв казан і понасипав кулішу в миски (І. Нечуй-Левицький).
3. Насипаючи, спорудити, утворити багато чого-небудь.
Коли-то їх [могили] понасипали? Кого там люде [люди] поховали? (Т. Шевченко);
Вони [фашисти] зробили собі з нашого села фортецю. Понасипали снігові кучугури, полили їх водою, щоб стала крига (Ю. Яновський);
// безос.
Глибоким снігом позаносило колись зелені гори, у садку поміж деревом понасипало кучугури (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- понасипати — понасипа́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- понасипати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Насипати багато чого-небудь, у багатьох місцях. 2》 Насипаючи, наповнити багато посудин, мішків і т. ін. || Налити чи накласти страви в багато посудин. 3》 Насипаючи, спорудити, утворити багато чого-небудь. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понасипати — ПОНАСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Насипати багато чого-небудь, у багатьох місцях. Коли ж бо тут коло колії та не знати якого лиха понасипали каміння (Март., Тв., 1954, 436); — От бачиш, понасипали скла, бісові задрипанці. Словник української мови в 11 томах
- понасипати — Понасипа́ти, -па́ю, -єш гл. Насыпать (во множествѣ). Треба на всіх чотирох углах понасипати по купці жита. Чуб. І. 101. Словник української мови Грінченка