1. Словник української мови у 20 томах

понатикати

ПОНАТИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОНАТИ́КУВАТИ, ую, уєш, док., що.

Нати́кати багато чого-небудь, у багатьох місцях.

В темну-темну ніч спустять їх [човни] у рів на воду ще й позв'язують; і не тілько на човнах, а й на стіні понатикають свічок... огню-огню кругом, мов пожежа (Панас Мирний);

Родичі з села посплітають вінки з жоржин і циній, понатикують туди рож (Ірина Вільде);

// розм. Посадити багато чого-небудь, у багатьох місцях.

Всього потроху посіяли: кукурудзи, трішки пшениці, навіть бавовни. А Настя – та ще й квасолі понатикала (М. Олійник).

ПОНАТИКА́ТИ², а́ю, а́єш, док., що.

Наткнути багато чого-небудь на щось; понастромлювати.

ПОНАТИКА́ТИ³, а́ю, а́єш, док., чого.

Наткати багато чого-небудь.

Понатикала ряден ткаля.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понатикати — понатика́ти 1 дієслово доконаного виду натикати багато чогось; посадити багато понатика́ти 2 дієслово доконаного виду понастромлювати понатика́ти 3 дієслово доконаного виду наткати багато чогось Орфографічний словник української мови
  2. понатикати — I -аю, -аєш і понатикувати, -ую, -уєш, док., перех. Натикати багато чого-небудь, у багатьох місцях. || розм. Посадити багато чого-небудь, у багатьох місцях. II -аю, -аєш, док., перех. Наткнути багато чого-небудь на щось; понастромлювати. III -аю, -аєш, док., перех. Наткати багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понатикати — Понатика́ти, -ка́ю, -ка́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. понатикати — ПОНАТИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОНАТИ́КУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Нати́кати багато чого-небудь, у багатьох місцях. В темну-темну ніч спустять їх [човни] у рів на воду ще й позв’язують; і не тілько на човнах... Словник української мови в 11 томах
  5. понатикати — Понатика́ти, -ка́ю, -єш гл. То-же, что и натикати, наткати, но во множествѣ. Словник української мови Грінченка