1. Словник української мови у 20 томах

понаїжджати

ПОНАЇЖДЖА́ТИ, а́ють, ПОНАЇЗДИ́ТИ, дя́ть і ПОНАЇ́ХАТИ, ї́дуть, док.

Приїхати в яке-небудь місце, зібратися в якомусь місці (про багатьох).

Господи! як повалить народ – так видимо-невидимо! Що свої селяни, а то і з города понаходило і понаїжджало (Г. Квітка-Основ'яненко);

Понаїздили до хазяїна гості, приїхали й куми (Л. Яновська);

Повен двір міліції понаїхало (Григорій Тютюнник);

// Прибути куди-небудь для постійного проживання (про багатьох).

Понаїздили [в Піски] нові прикажчики та зараз кинулися одбирати місце для панських покоїв (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понаїжджати — понаїжджа́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понаїжджати — [понайіжgатие] -айеимо, -айеитеи Орфоепічний словник української мови
  3. понаїжджати — -ають, понаїздити, -дять і понаїхати, -їдуть, док. Приїхати в яке-небудь місце, зібратися в якомусь місці (про багатьох). || Прибути куди-небудь для постійного проживання (про багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. понаїжджати — Понаїжджа́ти, -жджа́ємо, звич. мн. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. понаїжджати — ПОНАЇЖДЖА́ТИ, а́ють, ПОНАЇЗДИ́ТИ, дя́ть і ПОНАЇ́ХАТИ, ї́дуть, док. Приїхати в яке-небудь місце, зібратися в якомусь місці (про багатьох). Господи! як повалить народ — так видимо-невидимо! Що свої селяни, а то і з города понаходило і понаїжджало (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  6. понаїжджати — Понаїжджати, -джаємо, -єте гл. = понаїздити. Тут стали рушати й наші, що з борошном понаїжджали. Кв. Понаїжджають у гості. ЗОЮР. І. 164. Словник української мови Грінченка