1. Словник української мови у 20 томах

поневолі

ПОНЕВО́ЛІ, присл., розм.

Незалежно від бажання, у зв'язку з необхідністю.

Старе тіло щось нездужа, До воріт не добрести. Поневолі в самотині, Не виходячи, сижу [сиджу] (П. Грабовський);

// Мимоволі.

В тій хвилі почувся чистий, дзвінкий дівочий голос – десь немов над його головою. Він озирнувся поневолі на вершки буків (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поневолі — понево́лі прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. поневолі — присл., розм. Незалежно від бажання, у зв'язку з необхідністю. || Мимоволі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поневолі — див. мимоволі Словник чужослів Павло Штепа
  4. поневолі — МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст. Словник синонімів української мови
  5. поневолі — ПОНЕВО́ЛІ, присл., розм. Незалежно від бажання, у зв’язку з необхідністю. Старе тіло щось нездужа, До воріт не добрести. Поневолі в самотині, Не виходячи, сижу (Граб., І, 1959, 601); // Мимоволі. Словник української мови в 11 томах