поницяти

ПОНИ́ЦЯТИ, яю, яєш, док., діал.

Пони́кати.

Поницявши біля хати й поза хатою, біля хліва й поза хлівом і не надибавши телиці, понадувались ми з жінкою (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me