поницяти
ПОНИ́ЦЯТИ, яю, яєш, док., діал.
Пони́кати.
Поницявши біля хати й поза хатою, біля хліва й поза хлівом і не надибавши телиці, понадувались ми з жінкою (Є. Гуцало).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me