1. Словник української мови у 20 томах

понори

ПОНО́РИ, ів, мн. (одн. поно́р, у, ч.), геол.

Природні отвори (в формі тріщин, каналу і т. ін.) на поверхні землі.

Там, де поверхня вапняків або гіпсів вкрита численними понорами та лійками, місцевість являє собою голу кам'яну пустелю (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Понори — Поно́ри множинний іменник населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. понори — -ів, мн. Природні отвори, через які відбувається поглинання поверхневих вод. Великий тлумачний словник сучасної мови