1. Словник української мови у 20 томах

попелити

ПОПЕЛИ́ТИ, и́ть, недок., що.

Перетворювати на попіл; спалювати.

Довкола покоси вогонь попелив, гармати змагалися з небом самим і весь виднокіл, як туман, застелив дим (С. Голованівський);

* Образно. Хто світле немовля живе від лона матернього рве, І розтліває, і сквернить, І чисте серце попелить? (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попелити — попели́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попелити — -ить, недок., перех. Перетворювати на попіл; спалювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попелити — I. ПАЛИ́ТИ (знищувати вогнем), СПА́ЛЮВАТИ, ПОПЕЛИ́ТИ, СПОПЕЛЯ́ТИ (перетворювати на попіл). — Док.: спали́ти, попали́ти, спопели́ти. — Тут хати палитимуть, а моє діло сторона? (О. Гончар); — Ви колись з свекрухою спалите хату (І. Нечуй-Левицький); Бомба .. спопелила весь густий сад (В. Кучер). Словник синонімів української мови
  4. попелити — ПОПЕЛИ́ТИ, и́ть, недок., перех. Перетворювати на попіл; спалювати. Довкола покоси вогонь попелив, гармати змагалися з небом самим і весь виднокіл, як туман, застелив дим (Голов., Поезії, 1955, 8); *Образно. Словник української мови в 11 томах