попередження

ПОПЕРЕ́ДЖЕННЯ, я, с.

1. Наперед зроблене повідомлення про що-небудь.

Попередження про можливі заморозки передають по радіо за один – три дні до їх настання (з наук. літ.);

Без попередження двері кабінету відчинились, і на порозі з'явилася постать старика (Л. Дмитерко);

// Застереження проти чого-небудь.

Тарас Шевченко не раз робив попередження про страшну небезпеку онімечення українського народу, про небезпеку сліпого наслідування іноземної культури (П. Тичина);

Сходячи з могили, ступали [учні] обережно, після вчителевого попередження кожен почував себе так, мовби він справді ступає по іржавих, невибухлих мінах (О. Гончар);

// Наказ, вказівка зробити що-небудь.

Вороні красені-коні [скульптурні шедеври] знову на своїх місцях на Анічковому мосту .. Ніякі заборони й попередження міліції не скупчуватися, не заважати роботі по перенесенню коней на свої місця, – успіху не мали (Остап Вишня);

Весь час відчувала вона на спині пильний погляд і повертала з однієї кімнати до другої автоматично – скоріше відгадуючи, куди йти, аніж слухаючи попереджень (Ю. Смолич);

// Погроза.

Біля сільради висіло оголошення [про здачу зброї], написане в непристойних виразах: “...Будем бить шомполами” .. На це, здавалось би, страшне і досить-таки зрозуміле попередження троянівці не звертали уваги, і зброї до рук самозваної четвірки поступало мало (Григорій Тютюнник).

2. Один із видів адміністративного, партійного і т. ін. стягнення.

Треба задовольнити його прохання – записати комсомольське стягнення, ну, хоча б попередження (В. Логвиненко);

З їхньої розмови Анатолій зрозумів, що батькові оголосили сувору догану з попередженням (М. Руденко).

3. Запобігання вияву чого-небудь небажаного.

Головне в роботі товариських судів, як і добровільних дружин, є попередження аморальних вчинків, виховання людей шляхом переконання й громадського впливу (з наук. літ.);

Найскладнішим і найвідповідальнішим завданням адміністративних органів є попередження рецидивної злочинності і злочинності неповнолітніх (з публіц. літ.).