поперечний
ПОПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е.
1. Розташований поперек чого-небудь; протилежне поздовжній.
– Підведіться, матушко, бо ось-ось зараз буде поперечна борозна, – говорив погонич (І. Нечуй-Левицький);
На возі на поперечній дошці сидів старий Жменяк (М. Томчаній).
2. Який рухається в напрямі поперек чого-небудь.
Поперечні хвилі захиталися, подалися назад і, стукаючись одна об одну, пішли собі вистрибом, попереджаючи одна другу (Панас Мирний);
// Який здійснюється в напрямі поперек чого-небудь.
Першу поперечну культивацію провадять зразу ж після появи повних сходів бавовнику (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поперечний — попере́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- поперечний — [попеиречнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- поперечний — -а, -е. 1》 Розташований поперек чого-небудь; прот. поздовжній. 2》 Який рухається в напрямі поперек чого-небудь. || Який здійснюється в напрямі поперек чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поперечний — ПОПЕРЕ́ЧНИЙ (розташований поперек чогось), ТОРЦЕ́ВИЙ буд. Ой у полі дві дороги, єдна поперечна: А де ж ми ся ізійдеме, рибочко сердечна? (коломийка); Торцева стінка. Словник синонімів української мови
- поперечний — Попере́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поперечний — ПОПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. 1. Розташований поперек чого-небудь; протилежне поздовжній. — Підведіться, матушко, бо ось-ось зараз буде поперечна борозна, — говорив погонич (Н.-Лев., III, 1956, 204); На возі на поперечній дошці сидів старий Жменяк (Томч. Словник української мови в 11 томах
- поперечний — Попере́чний, -а, -е Поперечный. Словник української мови Грінченка