1. Словник української мови у 20 томах

попестити

ПОПЕ́СТИТИ, е́щу, е́стиш, док., кого, що.

1. Док. до пе́сти́ти 1.

Як п'яна [Настя], то було ще заговорить до мене, і дитину попестить (Марко Вовчок);

Яка вона мати, чи вона прибере, попестить коли дитину (Панас Мирний);

Інженер ласкаво попестив його [коня] гладеньку шию (В. Гжицький).

2. Пестити якийсь час.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попестити — попе́стити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попестити — -ещу, -естиш, док., перех. 1》 Док. до пестити 1). 2》 Пестити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попестити — Попе́стити, -пе́щу, -пе́стиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. попестити — ПОПЕ́СТИТИ, е́щу, е́стиш, док., перех. 1. Док. до пе́стити 1. Як п’яна [Настя], то було ще заговорить до мене, і дитину попестить (Вовчок, І, 1955, 268); Яка вона мати, чи вона прибере, попестить коли дитину (Мирний, IV, 1955, 70)... Словник української мови в 11 томах
  5. попестити — Попе́стити, -пещу, -стиш гл. Понѣжить, полелѣять, поласкать. Сим. 67. Пошкандибала Івана-сина годувать; воно сповитеє кричало у холодочку за снопом; росповила, нагодувала, попестила. Шевч. 623. Словник української мови Грінченка