попивати
ПОПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. що. Пити що-небудь потроху, не поспішаючи.
– Бач, де вони примостилися! Зібрались утрьох земляки собі та й... чайок попивають (Панас Мирний);
В корчмі сидів самотній Янко і попивав винце (П. Козланюк).
2. що. Пити що-небудь час від часу.
– Куркулі .. пасіки порозводили, чай з медочком попивають... (Григорій Тютюнник);
– Бачила я його серед німців .. Їздив з ними, горілочку попивав (Ю. Бедзик).
3. Пити алкогольні напої, випивати час від часу.
Він не кається, попиває (Ганна Барвінок);
– Може, в пеклі інше діло, В нас сього немає: Жінка гризе душу.., Мужик попиває! (П. Гулак-Артемовський).
(1) Чайо́к попива́ти – проводити час за питтям чаю; чаювати.
– Бач, де вони примостилися! Зібрались утрьох земляки собі та й... чайок попивають (Панас Мирний);
Дмитро застав його [Онисименка] на старій веранді [..], де Онисименко читав собі газети, попиваючи холодний чайок (М. Грушевський).
Значення в інших словниках
- попивати — попива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- попивати — див. ПИТИ; ев. частуватися. Словник синонімів Караванського
- попивати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. Пити що-небудь потроху, не поспішаючи. 2》 перех. Пити що-небудь час від часу. 3》 неперех. Пити алкогольні напої, випивати час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попивати — ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИ розм., ВИСУ́ШУВАТИ розм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИ розм., ВИЦІ́ДЖУВАТИ розм., ПРОПУСКА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., НАПИВА́ТИ розм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИ розм., РОЗПИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- попивати — ПОПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. перех. Пити що-небудь потроху, не поспішаючи. — Бач, де вони примостилися! Зібрались утрьох земляки собі та й… чайок попивають (Мирний, III, 1954, 270); В корчмі сидів самотній Янко і попивав винце (Козл. Словник української мови в 11 томах
- попивати — Попива́ти, -ва́ю, -єш гл. Попивать, пить. Напитку дорогого не попиває. АД. II. 6. Чорний ворон залітає, тую кровцю попиває. АД. І. 85. Словник української мови Грінченка