1. Словник української мови у 20 томах

попильнувати

ПОПИЛЬНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. кого, що. Стерегти, сторожити кого-, що-небудь якийсь час.

2. кого, що і без прям. дод. Стежити, слідкувати за ким-, чим-небудь якийсь час;

// Доглядати кого-небудь якийсь час.

3. Дбати про кого, що-небудь якийсь час.

Він повинен сам попильнувати про те, щоб вона не підвередилася або не знесилилася вкрай (Л. Яновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попильнувати — попильнува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попильнувати — -ую, -уєш, док. 1》 перех. Стерегти, сторожити кого-, що-небудь якийсь час. 2》 перех. і неперех. Стежити, слідкувати за ким-, чим-небудь якийсь час. || Доглядати кого-небудь якийсь час. 3》 неперех. Дбати про кого, що-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попильнувати — Попильнува́ти, -льну́ю, -льну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. попильнувати — ПОПИЛЬНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. перех. Стерегти, сторожити кого-, що-небудь якийсь час. 2. перех. і неперех. Стежити, слідкувати за ким-, чим-небудь якийсь час; // Доглядати кого-небудь якийсь час. 3. неперех. Дбати про кого, що-небудь якийсь час. Словник української мови в 11 томах
  5. попильнувати — Попильнува́ти, -ну́ю, -єш гл. 1) Позаботиться, постараться. Попильнуй під старість дому. Котл. Од. 492. 2) Постеречь, присмотрѣть, наблюсть; бодрствовать нѣкоторое время. Ти, Симоне, не міг однієї години попильнувати. Єн. Мр. XIV. 37. Словник української мови Грінченка