1. Словник української мови у 20 томах

попихкувати

ПОПИ́ХКУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Пихкати час від часу.

Ось і рефулер .. Злегка попихкує рудим димом труба (О. Донченко);

Попихкуючи прокуреною люлькою, Петру повагом іде вулицею села (М. Чабанівський);

Над неозорими ланами попихкують димки (Я. Гримайло).

2. що, розм. Курити люльку, цигарку і т. ін., пихкаючи час від часу.

Чіпка .. насвистує крізь зуби веселу пісню, попихкуючи люльку (Панас Мирний);

[Харитошка (подає люльку):] А ось і люлечка ваша. Попихкуйте, дідусю! (Я. Мамонтов).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попихкувати — попи́хкувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попихкувати — див. звучати; палити Словник синонімів Вусика
  3. попихкувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Пихкати час від часу. 2》 перех., розм. Курити люльку, цигарку і т. ін., пихкаючи час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. попихкувати — ПОПИ́ХКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. неперех. Пихкати час від часу. Ось і рефулер.. Злегка попихкує рудим димом труба (Донч., II, 1956, 83); Попихкуючи прокуреною люлькою, Петру повагом іде вулицею села (Чаб., Балкан. Словник української мови в 11 томах