попов'язати
ПОПОВ'ЯЗА́ТИ, в'яжу́, в'я́жеш, док., кого, що і без прям. дод., розм.
В'язати тривалий час; пов'язати багато.
– Я на своєму віку доволі попов'язала ран козацьких, да й Леся моя до сього діла здатна (П. Куліш);
Держалась же Конониха за те життя, як борона за траву! Держалась за “те”, щоб щодня до схід сонця встати..; після пополоти на городі, аж коліна зомліють, або попов'язати в спеку, зігнувши спину дугою так, що після, як зв'язана лозина, й не розігнешся (Грицько Григоренко);
– Атож, замолоду відтупала собі ноги, ходячи за панською жниваркою. Попов'язала вже я тих снопів, і не злічиш (Л. Юхвід).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попов'язати — попов'яза́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- попов'язати — -в'яжу, -в'яжеш, док., перех. і без додатка, розм. В'язати тривалий час; пов'язати багато. Великий тлумачний словник сучасної мови