1. Словник української мови у 20 томах

попостояти

ПОПОСТОЯ́ТИ, о́ю, о́їш, док., розм.

Стояти якийсь час; настоятися добре.

– Добре, що перва прийшла [бабуся за листом], а то б попостояла! (Ганна Барвінок);

Коні – вони попостоять, попоїдять і бензину даром не палять (С. Журахович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попостояти — попосто́яти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попостояти — -ою, -оїш, док., розм. Стояти тривалий час; настоятися добре. || Стояти якийсь час. Попостояти на морозі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попостояти — ПОПОСТОЯ́ТИ, о́ю, о́їш, док., розм. Стояти тривалий час; настоятися добре. Добре, що перва прийшла, а то б попостояла! (Барв., Опов.., 1902, 499); // Стояти якийсь час. Коні — вони попостоять, попоїдять і бензину даром не палять (Жур., Дорога.., 1948, 189). Словник української мови в 11 томах
  4. попостояти — Попосто́яти, -сто́ю, -їш гл. Простоять много, настояться. Добре, що перва прийшла, а то б попостояла. Г. Барв. 498. Словник української мови Грінченка