поприймати
ПОПРИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Прийняти, узяти від кого-небудь усе або багато чогось;
// Погодитися взяти все запропоноване.
Поприймати подарунки.
2. Пустити до себе жити усіх або багатьох.
Поприймати постояльців.
3. Зарахувати на роботу, прийняти до складу якої-небудь організації, партії і т. ін. усіх або багатьох.
[Сестра Серахвима (до другої черниці):] Чи бач, сестро, яких блазнят до себе поприймаємо (указує головою на Марусю) (Панас Мирний).
4. Уживати, ковтати ліки якийсь час.
– Так ось що, Семене Федоровичу. Ви – абсолютно здорова людина. З нервами у вас, правда, поганенько, але поприймайте ліки, які ми вам припишемо, і проживете ще сто років (М. Зарудний).
5. Прибрати, забрати звідкись усе або багато чого-небудь.
Після шампанського поприймали столи й пішли в танець (І. Нечуй-Левицький);
// розм. Прибрати посуд зі столу (після обіду, вечері і т. ін.).
Скінчили чай, Настя все поприймала, і Павло сів щось писати на порізнених клаптях паперу (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- поприймати — поприйма́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поприймати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Прийняти, узяти від кого-небудь усе чи багато чогось. || Погодитися взяти все запропоноване. 2》 Пустити до себе жити усіх чи багатьох. 3》 Зарахувати на роботу, прийняти до складу якої-небудь організації, партії і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поприймати — ПОПРИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Прийняти, узяти від кого-небудь усе або багато чогось; // Погодитися взяти все запропоноване. Поприймати подарунки. 2. Пустити до себе жити усіх або багатьох. Словник української мови в 11 томах
- поприймати — Поприйма́ти, -ма́ю, -єш гл. Принять (во множествѣ). Хліб лежить, — от я зараз поприймаю. Грин. II. 171. Ой ти тихий Дунаю, моїх діток поприймай. н. п. Словник української мови Грінченка