попритихати
ПОПРИТИХА́ТИ, а́ємо, а́єте, док.
Притихнути (про всіх або багатьох).
[Ганна Семенівна (увіходячи в клас, здивовано):] Що тут таке? Чого це ви порозбігались, як миші? То такий галас були зчинили, що й надворі було чуть, а то враз попритихали? (Грицько Григоренко);
А Соловей аж горло надриває І на всі заставки співає: Щебече і свистить, І тьохкає, і торохтить, На що́ вже горобці – і ті попритихали І прислухатись стали (Л. Глібов);
Люди в дворі попритихали, немов перед грозою (Ю. Бедзик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попритихати — попритиха́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- попритихати — -аємо, -аєте, док. Притихнути (про всіх чи багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
- попритихати — ПОПРИТИХА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Притихнути (про всіх або багатьох). [Ганна Семенівна (увіходячи в клас, здивовано):] Що тут таке? Чого це ви порозбігались, як миші? То такий галас були зчинили, що й надворі було чуть, а то враз попритихали? (Григ., Вибр. Словник української мови в 11 томах