1. Словник української мови у 20 томах

попричиняти

ПОПРИЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що.

Причинити (двері, вікна і т. ін.).

Метнулась я та двері всі попричиняла, щоб пани не почули (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попричиняти — попричиня́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попричиняти — -яю, -яєш, док., перех. Причинити (двері, вікна і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попричиняти — ПОПРИЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Причинити (двері, вікна і т. ін.). Метнулась я та двері всі попричиняла, щоб пани не почули (Вовчок, І, 1955, 123). Словник української мови в 11 томах
  4. попричиняти — Попричиня́ти, -няю, -єш гл. Притворить (во множествѣ). Двері всі попричиняла. МВ. (О. 1862. III. 56). Словник української мови Грінченка