попухлий
ПОПУ́ХЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до попу́хнути, попу́хти;
// у знач. прикм.
Натруджена, зморена, верталася вона щовечора додому, а світом, не вважаючи на попухлі ноги та біль у животі, знову йшла на роботу (Л. Яновська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попухлий — попу́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- попухлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до попухнути, попухти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попухлий — ОПУ́ХЛИЙ (який опух, у якого з'явилися опухи), ПУ́ХЛИЙ, ЗАПУ́ХЛИЙ, ПОПУ́ХЛИЙ, РОЗПУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, БРЕ́ЗКЛИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ОДУ́ТИЙ рідше, НАБРЕ́ЗКЛИЙ рідше, ОБРЕ́ЗКЛИЙ рідше; ПІДПУ́ХЛИЙ, ПРИПУ́ХЛИЙ (з невеликим опухом). Словник синонімів української мови
- попухлий — ПОПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до попу́хнути, попу́хти; // У знач. прикм. Натруджена, зморена, верталася вона щовечора додому, а світом, не вважаючи на попухлі ноги та біль у животі, знову йшла на роботу (Л. Янов., І, 1959, 40). Словник української мови в 11 томах