1. Словник української мови у 20 томах

попідпирати

ПОПІДПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Підперти що-небудь (про багатьох); підперти багато чого-небудь; підперти щось у багатьох місцях.

Кругом їх слухають люди, попідпиравши голови долонями (І. Нечуй-Левицький);

Двоє лежать на череві, попідпиравши долонями обличчя, дивляться на вогонь (П. Колесник);

Дерева всюди вгинаються під вагою фруктів. Щоб не ламалося гілля, його попідпирали тичками (В. Минко);

І поставив [маляр] той патрет [портрет] на самій ярмарці і попідпирав (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попідпирати — попідпира́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попідпирати — -аю, -аєш, док., перех. Підперти що-небудь (про багатьох); підперти багато чого-небудь; підперти щось у багатьох місцях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попідпирати — Попідпира́ти, -ра́ю, -ра́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. попідпирати — ПОПІДПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Підперти що-небудь (про багатьох); підперти багато чого-небудь; підперти щось у багатьох місцях. Кругом їх слухають люди, попідпиравши голови долонями (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах