1. Словник української мови у 20 томах

попісніти

ПОПІСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Стати пісним, малородючим (про ґрунт).

Попісніли поля, одні бур'яни ростуть.

2. перен. Стати сумним, пригніченим.

Пан наш, одержавши таку саму резолюцію, дуже щось попіснів і ніс повісив (І. Франко);

// Стати нежиттєвим; набути сумного, пригніченого виразу.

[Кай Летіцій:] Обличчя в них [філософів] повитягались навіть, пожовкли й попісніли (Леся Українка);

Лиш тут помітила [газдиня], що Маруся побіліла, попісніла у личко і хитається, хитається... Підхопила її, крикнула на чоловіка, щоб дав води... (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попісніти — Посумніти (стати «пісним») [X] попісні́ти: сдѣлать постную рожу [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. попісніти — попісні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. попісніти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати пісним, малородючим (про ґрунт). 2》 перен. Стати сумним, пригніченим. || Стати нежиттєвим; набути сумного, пригніченого виразу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. попісніти — ПОПІСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати пісним, малородючим (про грунт). 2. перен. Стати сумним, пригніченим. Пан наш, одержавши таку саму резолюцію, дуже щось попіснів і ніс повісив (Фр. Словник української мови в 11 томах