порадувати

ПОРА́ДУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що.

Ви́кликати в кого-небудь почуття радості, задоволення.

Люди глухо загомоніли. Що й казати, надбавка декого порадувала: за такі гроші можна робити (М. Стельмах);

Глущук, вдоволений тим, що довідався про добру новину, спішив порадувати свою Катерину і сусідів з Села Руського (С. Чорнобривець);

// Створити радісний, веселий настрій.

Вранці визирнув [Валерій] з вікна. Ясний сонячний день порадував його (О. Ільченко);

// чим. Зробити, створити і т. ін. що-небудь на радість комусь.

Максим Рильський останній час порадував читачів новими поетичними творами про працю, про життя (А. Малишко);

Чудовими врожаями порадували Батьківщину у ювілейному році хлібороби Хмельницької області (з наук. літ.);

// ким. Народити.

[Храпко:] Краще б було покійниці, замісто двох дочок, та порадувати двома синами (Панас Мирний).

◇ (1) Пора́дувати о́ко (о́чі) – приємно вразити кого-небудь своїм гарним зовнішнім виглядом.

Вона, певне, всі свої риси передала цій великоокій дівчинці, яка, очевидно, теж не буде високою і не станом, а обличчям порадує людські очі (М. Стельмах);

(2) Пора́дувати се́рце:

а) (чиє, кого) – сповнити радістю, задоволенням.

Кущуваті, окріплі посіви порадували серце хлібороба (М. Стельмах);

б) втішатися, задовольнитися чим-небудь.

Отут у садочку та в холодочку звелю вибудувати [хату], щоб тобі вільніше було до сина доступити, повсякчас його бачити. Чи винесуть його надвір прогулятись, то й ти на нього позирнеш, своє серце порадуєш (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

порадувати

Значення в інших словниках