поритися
ПОРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.
1. Ритися якийсь час у землі, в чомусь пухкому або сипкому.
В багні куйовдилась [Свиня], ще й на квітник прийшла Між квітами пориться (Л. Глібов).
2. у чому. Перебирати, перекладати що-небудь якийсь час, шукаючи щось; покопирсатися.
Іван порився у торбі, витяг чималий шматок хліба, невеличку тараньку і, зайшовши у тінь, під бурту, почав тараню чистити (Панас Мирний);
Шевченко дістав з шухляди коричневу потерту папку, порився в паперах (Ю. Збанацький);
Дмитро Іванович порився в своїх кишенях, дістав дві монетки по двадцять копійок і передав хлопчикам (В. Гжицький);
* Образно. [Грицько:] То не людське діло – судити, а Боже. Сама у своїй голові покопайся, у своїй душі порийся та й спитай себе: чи винувата ти, чи ні? (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- поритися — пори́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поритися — -июся, -иєшся, док. 1》 Ритися якийсь час у землі, в чомусь пухкому або сипкому. 2》 у чому. Перебирати, перекладати що-небудь якийсь час, шукаючи щось; покопирсатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поритися — ПОРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док. 1. Ритися якийсь час у землі, в чомусь пухкому або сипкому. В багні куйовдилась [Свиня], ще й на квітник прийшла Між квітами пориться (Гл., Вибр., 1951, 148). 2. у чому. Словник української мови в 11 томах
- поритися — Пори́тися, -ри́юся, -єшся гл. Порыться. Словник української мови Грінченка