порозкривати
ПОРОЗКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Розкрити все або багато чого-небудь;
// Розгорнути (книжки, зошити і т. ін.).
Вазочку помітила вона, коли підійшла до столу, щоб скласти альбоми, які порозкривала перед Василем (Я. Гримайло).
2. Відкрити роти, дзьоби, очі (про людей, тварин).
Вони [пташенята] сидітимуть кружка, повитягавши шиї і порозкривавши дзьобики (Григорій Тютюнник);
Обоє вони міцно затиснули вуста, надмірно широко порозкривали очі, наче з переляку (В. Кучер).
3. Стягнувши, знявши ковдру і т. ін. з кого-, чого-небудь, розкрити всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порозкривати — порозкрива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- порозкривати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Розкрити все чи багато чого-небудь. || Розгорнути (книжки, зошити і т. ін.). 2》 Відкрити роти, дзьоби, очі (про людей, тварин). 3》 Стягнувши, знявши ковдру і т. ін. з кого-, чого-небудь, розкрити всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порозкривати — Порозкрива́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- порозкривати — ПОРОЗКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Розкрити все або багато чого-небудь; // Розгорнути (книжки, зошити і т. ін.). Вазочку помітила вона, коли підійшла до столу, щоб скласти альбоми, які порозкривала перед Василем (Грим., Незакінч. роман, 1962, 92). Словник української мови в 11 томах