порозпускати

ПОРОЗПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

1. Звільнивши від навчання, роботи і т. ін., дозволити всім або багатьом розійтися, роз'їхатися.

Всі ми, школярі, сподівалися, що незабаром нас порозпускають, бо вже наближався кзамент [екзамен] (Б. Грінченко);

* Образно. Еол насупившись сказав: – Я все б зробив за сюю плату, Та вітри всі порозпускав (І. Котляревський);

// Дати можливість розійтися, розбігтися в різні боки.

Порозпускавши овець, хлопці вертали по домівках (Панас Мирний);

– Куди це ваші худобу порозпускали? (Григорій Тютюнник).

2. Широко, на всі боки розкинути гілля, зайнявши великий простір (про дерева, кущі і т. ін.).

По широких полянах кущі калини та орішнику [горішника] порозпускали тонкі гілки аж додолу (Панас Мирний).

3. Послабити, попустити, зробивши менш стягнутим (вузли, паски і т. ін.);

// Розплести (коси) (про багатьох).

Жінки, порозпускавши коси, Розхристані і без свиток, Розтрьопані [розтріпані], простоволосі, Галасували на ввесь рот (І. Котляревський).

4. Розправити, розгорнути багато чого-небудь згорнутого, складеного і т. ін.

По зеленому, рівнесенько стриженому дерні похожали [походжали] пави та павичі, порозпускавши свої пишні хвости (І. Нечуй-Левицький);

Бачить поразку цариця. Велить розв'язати мотуззя, Порозпускати вітрила, тікає (М. Зеров).

5. перен. Послабивши вимогливість, зробити усіх або багатьох недисциплінованими, неслухняними.

Й наймичок порозпускали, й наймички сміються мені в вічі (І. Нечуй-Левицький).

6. розм. Розпорошити, розвіяти що-небудь сипке.

– На святий вечір дідусь беруть сокиру та й ідуть до груші або до яблуні та й нахваляються, що рубатимуть: Як не родитимеш, то зрубаю і в піч уметаю, а попіл на вітер порозпускаю! (Б. Грінченко).

7. у сполуч. зі сл. чутки, плітки і т. ін. Розказати багатьом, поширити.

Порозпускали брехні по селу, що я не повернуся, що я одружився (з переказу).

8. рідко. Витратити, розтринькати гроші, майно і т. ін.

Добра дитина ще й придбає, а наша, що є, то й те порозпускає (Номис).

◇ (1) Порозпуска́ти (порозставля́ти) ву́ха – те саме, що Розпуска́ти (розставля́ти) / розпусти́ти (розста́вити) ву́ха (про всіх або багатьох).

Незабаром запал його вичерпався, хотілося плюнути на самого себе і на слухачів, що порозставляли вуха на його балаканину (М. Ю. Тарновський).