порозтулювати

ПОРОЗТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОРОЗТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, розм.

Розтулити уста, рот, вії і т. ін. (про всіх або багатьох).

Радіона поставило на коліна. Тонка попеляста метлиця, приземистий спориш, вертка повійка, яка вже порозтулювала біло-рожеві чашечки (Б. Харчук);

Діти порозтуляли роти, дивляться на прибульців (з газ.).

◇ (1) Порозтуля́ти роти́ – дуже дивуватися (про багатьох).

Розтягнули цар та Меншиков усе військо гетьманське – п'ять тисяч під Ревель, п'ять тисяч у Глухів... і лишилося з ним врешті-решт п'ять тисяч козаків, які нічого не знали, не відали. І коли гетьман відкрив їм свій замір, порозтуляли з дива роти (Ю. Мушкетик).