1. Словник української мови у 20 томах

порозчиняти

ПОРОЗЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і ПОРОЗЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., що.

Відчинити все або багато чого-небудь; повідчиняти.

– Порозчиняю ворітечка, буду вас ждати, в вікна виглядати. Приходьте ж, дівчаточка!.. (І. Нечуй-Левицький);

– Так він вас і прийме, командуючий. Усі двері порозчиняє перед вами, – сказав Славко (В. Кучер).

ПОРОЗЧИНЯ́ТИ², я́ю, я́єш, док., що.

1. Розчинити в рідині які-небудь речовини; зробити багато розчинів.

2. Учинити тісто (про багатьох).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порозчиняти — порозчиня́ти 1 дієслово доконаного виду відчинити багато чогось порозчиня́ти 2 дієслово доконаного виду змішати багато чогось Орфографічний словник української мови
  2. порозчиняти — I -яю, -яєш, док., перех. Відчинити все чи багато чого-небудь; повідчиняти. II -яю, -яєш, док., перех. 1》 Розчинити в рідині які-небудь речовини; зробити багато розчинів. 2》 Учинити тісто (про багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порозчиняти — Порозчиня́ти, -ня́ю, -ня́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. порозчиняти — ПОРОЗЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, док., перех. Відчинити все або багато чого-небудь; повідчиняти. — Порозчиняю ворітечка, буду вас ждати, в вікна виглядати. Приходьте ж, дівчаточка!.. (Н.-Лев., І, 1956, 97); — Так він вас і прийме, командуючий. Словник української мови в 11 томах
  5. порозчиняти — Порозчиня́ти, -ня́ю, -єш гл. То-же, что и розчинити, но во множествѣ. Словник української мови Грінченка