портретний
ПОРТРЕ́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до портре́т.
Мій друг, художник, показував портретні етюди, привезені з Полісся (І. Волошин);
Франко виставляє перед читачем цілу портретну галерею таких хижаків – з залізною волею, з звірячими кровожадними [кровожерними] інстинктами, сухих, упертих і безсердечних (М. Коцюбинський);
Письменник [Гр. Епік] не виписує портретів персонажів, а подає лише окрему портретну деталь (з наук. літ.);
// Такий, як на портреті; дуже точний.
Ми шукали актора років п'ятдесяти, зросту вищого за середній, з такими рисами обличчя, що давали б змогу старанним гримуванням добитись портретної схожості з Мічуріним (О. Довженко);
// Такий, завданням якого є створення портретів.
Багато хто з українських іконописців – майстрів портретного живопису XVII –XVIII ст. навчався у Київській лаврській школі (з наук. літ.);
Портретний жанр у словесному та образотворчому мистецтві має свою специфіку (з газ.).
2. у знач. ім. портре́тна, ної, ж., заст. Кімната в дворянських маєтках, де були розвішані портрети предків.
Значення в інших словниках
- портретний — портре́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- портретний — [портретнией] м. (на) -тному /-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- портретний — -а, -е. 1》 Прикм. до портрет. || Такий, як на портреті; дуже точний. || Такий, завданням якого є створення портретів. 2》 у знач. ім. портретна, -ної, ж., заст. Кімната в дворянських маєтках, де були розвішані портрети предків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- портретний — ПОРТРЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до портре́т. Мій друг, художник, показував портретні етюди, привезені з Полісся (Вол., Місячне срібло, 1961, 323); Франко виставляє перед читачем цілу портретну галерею таких хижаків — з залізною волею... Словник української мови в 11 томах