порунтати
ПОРУ́НТАТИ, аю, аєш, док., кого, що, діал.
1. Потурбувати, потривожити кого-небудь.
Ще нижче він похилився, і як при небіжчиці на пальцях ходив та говорив шептом, щоб її не порунтати, та вже й до смерті своєї крався і шептав (Марко Вовчок).
2. Узяти що-небудь без дозволу.
– Ти, відай, злодій? – Я, пане, ще чужого стебла не порунтав (В. Стефаник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порунтати — пору́нтати дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- порунтати — -аю, -аєш, док., перех., діал. 1》 Потурбувати, потривожити кого-небудь. 2》 Узяти що-небудь без дозволу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порунтати — ПОРУ́НТАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. 1. Потурбувати, потривожити кого-небудь. Ще нижче він похилився, і як при небіжчиці на пальцях ходив та говорив шептом, щоб її не порунтати, та вже й до смерті своєї крався і шептав (Вовчок, VI, 1956, 224). Словник української мови в 11 томах