1. Словник української мови у 20 томах

порізнитися

ПОРІЗНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док.

1. Відокремитися, поселитися окремо один від одного; розділитися.

Вони порізнились собі, й стало три двори, а перш був один великий (Сл. Б. Грінченка);

// Втратити єдність, згуртованість, зв'язок з ким-небудь; роз'єднатися.

– І коли був час, що народ наш порізнився з інтелігенцією, то тепер цей час минувся (Б. Грінченко).

2. діал. Посваритися, порвати стосунки з ким-небудь.

– Одного разу ми навіть мало що не порізнилися, коли стрінулися на тій кладці одне проти другого, й жодне не хотіло завернутись (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порізнитися — порізни́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. порізнитися — -нюся, -нишся, док. 1》 Відокремитися, поселитися окремо один від одного; розділитися. || Втратити єдність, згуртованість, зв'язок із ким-небудь; роз'єднатися. 2》 діал. Посваритися, порвати стосунки з ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порізнитися — ПОСВАРИ́ТИСЯ (вступити в сварку, в суперечку з кимсь), РОЗСВАРИ́ТИСЯ розм., ПОСЕ́РДИТИСЯ розм., ПОГНІ́ВАТИСЯ розм., ПОГРИ́МАТИСЯ розм., ПОГРИ́ЗТИСЯ розм., ПОЇ́СТИСЯ розм., ПОГИ́РКАТИСЯ розм., ПОЛА́ЯТИСЯ розм., ОБЛА́ЯТИСЯ розм. рідше, ПОРІЗНИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  4. порізнитися — ПОРІЗНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док. 1. Відокремитися, поселитися окремо один від одного; розділитися. Вони порізнились собі, й стало три двори, а перш був один великий (Сл. Гр.); // Втратити єдність, згуртованість, зв’язок з ким-небудь; роз’єднатися. Словник української мови в 11 томах
  5. порізнитися — Порізни́тися, -ню́ся, -ни́шся гл. Раздѣлиться; разойтись. ЗОЮР. І. 259. Вони порізнились собі й стало три двори, а перш був один великий. Новомоск. у. Ми з чоловіком чотирнадцять год жили, а тепер прийшлося, — порізнилися. Луб. у. Словник української мови Грінченка