1. Словник української мови у 20 томах

посвистати

ПОСВИСТА́ТИ, свищу́, сви́щеш, док.

1. Те саме, що посвисті́ти.

Бронек – веселий, моторний гімназист – здвигнув плечима, помахав паличкою, посвистав (Леся Українка);

Левко в задумі посвистав, походив по ґанку (М. Стельмах).

2. розм., рідко. Почати текти, бити сильним струменем (про рідини).

Так кров і посвистала з руки (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посвистати — посвиста́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посвистати — -свищу, -свищеш, док. 1》 Те саме, що посвистіти. 2》 розм., рідко. Почати текти, бити сильним струменем (про рідини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посвистати — ПОСВИСТА́ТИ, свищу́, сви́щеш, док. 1. Те саме, що посвисті́ти. Бронек — веселий, моторний гімназист — здвигнув плечима, помахав паличкою, посвистав (Л. Укр., III, 1952, 661); Левко в задумі посвистав, походив по ганку (Стельмах, І, 1962, 152). 2. розм. Словник української мови в 11 томах
  4. посвистати — Посвистати, -щу, -стиш гл. Посвистать. Виїхав на улицю, посвистав, уже він своєї миленької не застав. Чуб. ІІІ. 219. Коло тебе нагаєчка посвище. Грин. ІІІ. 441. 2) Политься, ударить струей. Так кров і посвистала з руки. Радом. у. Словник української мови Грінченка