посвяткувати
ПОСВЯТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. що і без прям. дод. Відзначити свято, свята.
– Чи я тобі не казала, посвяткують ті свята й без тебе (П. Панч);
– Посвяткували ми тоді добре (М. Стельмах).
2. Святкувати якийсь час.
Дражливо відповіла Тося, – Захотілось посвяткувати, то й святкую. А ви це знову свої фараонівські гробниці (М. Івченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посвяткувати — посвяткува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посвяткувати — -ую, -уєш, док. 1》 перех. і неперех. Відзначити свято, свята. 2》 неперех. Святкувати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посвяткувати — СВЯТКУВА́ТИ (відзначати чи проводити якесь свято), ПРАЗНИКУВА́ТИ розм. — Док.: посвяткува́ти, попразникува́ти. За селом, на пагорбі, чималий вигін. Тут завжди святкували Купала (М. Словник синонімів української мови
- посвяткувати — ПОСВЯТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. перех. і неперех. Відзначити свято, свята. — Чи я тобі не казала, посвяткують ті свята й без тебе (Панч, На калин. мості, 1965, 306); — Посвяткували ми тоді добре (Стельмах, II, 1962, 326). 2. неперех. Святкувати якийсь час. Словник української мови в 11 томах